Джаз Коктебель 2011

– Це, мабуть, найкращий дим для фотографії.
– Це просто найкращий дим.
(епіграф)

Частина перша. ч/б

Слід зрозуміти, заради чого їдеш, особливо вчетверте.
Наврядчи заради джазу, бо він зник остаточно.
Має бути автостоп і намет, мають бути люди. Сприйняття подій дорівнює ні чому іншому як тобі.

Спершу був діалог з водієм, що довіз до Сак і винайняв нам таксі до Сімферополя, адже була ніч. Велика йому дяка.
Йшлося про всіляке, рівно до:
- Якщо ти вб'єшся експериментуючи з цим, в наступному житті будеш певно щасливим.
Втішно.

Інша машина, і таксист, що питав
- А вы бухаете? Нет? А я да. Вот брат разбился...(пересікаючи суцільну смугу).

Власне Коктебель.
Сюрреальна концентрація мегапікселів на душу населення, повноформатні камери, що прикрашають кожні другі оголені груди, печерні люди з iPad'ами.
Кінотеатр 5D, в якому троє глядачів дивляться власне фільм, і 15-ро споглядають за ними через винесений назовні екран. Постомодернізм.